Україна - Польща - Німеччина
Міжнародне товариство

Українці заснували футбольний клуб "Динамо" Вроцлав. І грають в польській лізі

20 лютого 2017

У Вроцлаві близько 40 тисяч українців. Вони втекли від війни на навчання або на роботу. Кілька місяців тому заснували перший закордонний футбольний клуб в Польщі і виступили в офіційних матчах ліги.

Сьогодні команда «Динамо» Вроцлав налічує 23 українських футболістів.

Все почалося з оголошення в Інтернеті, яке розмістив 36-річний бізнесмен, великий любитель футболу, а в минулому тренер кількох першоліговських клубів в Україні.

Сергій Недбайло хотів об'єднати навколо футболу українську громаду, яка живе у Вроцлаві. На перше тренування прийшло 20 чоловік. Більшість швидко відмовилася, не вірячи, що ідея створення команди може завершитися успішно.

Перший український клуб у Польщі офіційно був зареєстрований 29 липня 2015 року. Місяць потому вона конкурувала в чемпіонаті з командами з Вроцлава та його околиць.

«Динамо» Вроцлав значною мірою тримається завдяки грошам Недбайли.

Команду підтримують також фонд "Україна" та Почесне Консульство України у Вроцлаві. Але футболісти весь час шукають спонсорів, які допоможуть закріпити бюджет.

У даний час команда справляється без президента і головного тренера. Сергій Недбайло кілька тижнів тому мусив повернутися на Україну, тому що закінчилася його віза.

До Польщі може повернеться навесні. До того часу за тренування і ведення команди відповідаютьтри футболісти.

Капітан з міста-примари

19-річний Іван Шевченко є капітаном команди, а у відсутності Недбали замінює його в ролі тренера.

Він один з небагатьох в клубі, який мав контакт з серйозним футболом. Тренувався кілька років у молодіжних командах клубу «Іллічівець» з Маріуполя. Це клуб з південно-східної України, який ще два роки тому грав у тамтешній прем'єр-лізі. Зараз змагається на рівні першої ліги.

Іван народився і виріс у Маріуполі. Його рідне місто до недавнього часу налічувало майже 460 тисяч людей. Сьогодні офіційних даних немає, але передбачається, що під час конфлікту з сепаратистами з Маріуполя виїхала майже половина жителів. Як розповідає кореспонденткаCNNДіана Магнай, сьогодні деякі його райони нагадують місто-привид.

Шевченко приїхав до Вроцлава з сестрою більше року тому. Він навчається в Міжнародній Вищій Школі Логістики і Транспорту, що входитьдо Економічного Університету. Бачяться після занять, тому що живуть у різних гуртожитках.

Іван намагається поєднати науку не тільки з футболом. У вільний час працює в одній з вроцлавських логістичних компаній – відповідає за введення рахунків в систему.

– Польща та Вроцлав порівняно з Маріуполем це інший рівень життя. Не дивно, що так багато моїх співвітчизників наважуються на переїзддо вашої країни. Ситуація в Маріуполі в якийсь момент була небезпечною, але те, що було, я залишаю з собою. З міста я виїхав тільки через навчання.

Про бої в рідному місті говорити не хоче.

З батьками бачиться раз у кілька місяців. Деякий час тому їх з сестрою відвідала мама. – Дуже сподобалося їй місто. Вона була щаслива, що ми тут вчимося, – каже він.

Більшість колег, з якими він виховувався, роз’їхались по всій Європі. Двоє його близьких друзів працює в Москві. Два інших залишились на Україні і досі грають за «Іллічівець».

Іван, як 18-річний підліток, хотів грати в «Сілезії» Вроцлав. Записався на тести до вроцлавського клубу, але після чотирьох тренуваннях він зрозумів, що залишитись в клубі буде важко.

– Тренер сказав мені, що буде проблема зі мною, тому що я не знаю мови. Я говорив, що це питання часу і я навчуся говорити по-польські. Він запропонував, щоб я повернувся через рік або два. Я дав собі спокій. В наступному році мені виповниться 20, так що шанс на професійну гру в футбол був маленький, – зізнається він.

Поки що присвячує себе грі за«Динамо». – Для мене цей клуб- це щось більше, ніж тільки тренування і матчі по вихідним. Дуже сумуємо за своєю Батьківщиною, і завдяки команді, ми можемо відчувати себе трохи як вдома.

Іван ще не знає, чи після навчання повернеться в Україну. – Якщо б я зараз мав приймати рішення про своє майбутнє, то, напевно, я б вибрав життя за кордоном, наприклад у Польщі. З іншого боку, я люблю Україну, там живе вся моя сім'я. Я б не хотів бачити її тільки раз на рік.

До Вроцлава за кращим життям

Івану у веденні команди допомагає Максим Сябро. Йому 25 років, він з Києва, де закінчив навчання з маркетингу. До Вроцлава приїхав чотири роки тому,оскільки тут навчалась дружина.

Його батьки залишилися на Україні, але майже щодня розмовляє з ними по Skype.

– Коли я приїхав, зустрітиукраїнця в магазині або на вулиці, це була велика рідкість. Тепер нас у Вроцлаві вже стільки, що важко когось не зустріти. Коли я йду в магазин, я жартома кажу дружині: "тільки б ми не зустріли українців". Перше питання, яке вони задають, то звідки ти, а потім чи у вас є робота і скільки платять, – жартує Максим.

Його друзі з дитинства і сьогодні живуть у Києві. Один з близьких друзів кілька місяців тому повернувся з війни. На фронті він був рівно рік.

– У мене враження, що мої співвітчизники звикли вже до війни. Досить поїхати на схід України, щоб переконатись, що люди там живуть нормальним життям. Ніхто не переживає, що немає їжі або бензину, щоб під'їхати на машині і забрати вбитого. Солдати, які повертаються з фронту, кажуть, що байдужість місцевих людей це наразі найбільша проблема. Мені здається, що деякі не втратили сенс боротьби. Зрештою, ще кілька місяців тому у них було кілька мільйонів українців. Сьогодні їх доля на фронті вже мало цікавить, – зворушено пояснює.

А через деякий час додає: – Особисто я вважаю, що наш уряд не знає чи має сенс ця війна. Це схоже на один великий бізнес. Обидві сторони заробляють на цьому конфлікті величезні гроші за рахунок таких людей, як ми.

Максим працює в одній з компаній по догляду за міськими зеленими насадженнями.

У «Динамо» Вроцлав починав як півзахисник, сьогодні є воротарем. – Ворота – це моє місце. Дуже мене влаштовує ця позиція, і мені здається, що я непоганий воротар, – посміхається він.

Вечорами дивиться футбольні матчі, а іноді ходить з сином на матчі «Сілезії» Вроцлав.

Не дивиться українську ліги: – У нашій країні, рівень національних змагань настільки слабкий, що шкода витрачати час. Наша ліга  - це трохи смішно, тому що граєу ній 12 команд, деякі з яких не платить футболістам зарплату вже протягом півроку, і, незважаючи на це, кожен рік виходять у наступні змагання. Там ніхто ні над чим не владний.

Незабаром Максима і його сім'ю знову відвідає його мати. Кілька днів тому отримала паспорт.

Футбол після роботи

Сергій Жовтоженко у «Динамо» Вроцлав грає на позиції вінгера. До Вроцлава потрапив випадково. Рік тому планував з друзями поїхати в Париж, але в останній момент поїздка зірвалась.

Готові до від'їзду, в кінцевому підсумку, зупинилися на Вроцлаві, де жили його друзі. На початку він працював час від часу. З жовтня навчається на факультеті Міжнародного Бізнесу в Економічному Університеті. Навчанняпоєднує з деякими іншими заняттями. Вдень він працює в якості представника компанії "Пепсі", а вечорами підробляє офіціантом в одній з піцерій на площі Ринок. Також бере участьу роботі інформаційногокультурно-спортивного товариства студентів, тобто організації, яка працює при Економічному Університеті, де він готував, зокрема, збір для Великого Оркестру Святкової Допомоги.

– Так, я можу організувати весь свій тиждень. У мене є час навіть на футбол. Я знаю, що занять багато, але у мене багато енергії, – запевняє він.

Сергій виріс у 200-тисячному місті Біла Церква, в 80 кілометрах на південь від Києва (сьогодні там живуть його батьки і 13-річний брат).

Останні чотири роки Сергій жив у столиці України, де вивчав менеджмент. Був у місті 30 листопада 2013 року, коли загони міліції, за вказівкою української влади, атакували протестувальників, в основному студентів.

Після обіду в центрі Києва пройшов черговий, багатотисячний протест. Сергій був одним з протестувальників.

– Батьки не знали, що я на Майдані, але як українець я повинен був піти туди. Ми повинні були заперечувати тому, що вчиняла наша влада. А наш уряд не був в той час за людей, не цікавився їх добром, – згадує 20-річний Сергій.

Село не любить українців

"Динамо" постійно граєубордово-чорнійформі. Не всім така кольорова гамма припала до смаку. Траплялося, що спортсмени або вболівальники дражнили українців. Припускали, що навмисно грають в таких тонах, щоб провокувати і послатися до сумних сторінок польсько-українських відносин. Деякі прямо говорили, що футболісти «Динамо»вибрали кольори УПА, тобто, Української Повстанської Армії, що асоціюється в Польщі з волинською трагедією.

– Це повна маячня. Ми граємо в таких тонах, тому що в лізівже є команди, які грають в білих або синіх формах. Ми граємо в темно-бордових для того, щоб не виникла ситуація, в якій перед матчем виявляється, що обидві команди виглядають однаково. Якщо комусь не подобаються наші кольори, то можуть купити нам 23 нові комплекти форми. Зміна футболок всій команді пов'язана з великими витратами, – каже Іван Шевченко.

Правда, за даними історичних публікацій, загони УПА обирали червоно-чорні, а не бордово-чорні кольори.Однак, траплялося, що футболістів "Динамо" супроводжувала в роздягальню поліція, тому що вболівальники протилежної команди жбурляли в них петарди.

– Найгірше в селах. У місті не відчуваємо такої поведінки. У Вроцлаві, команди оцінюють нас за нашими здібностями. У селах дивляться на нас як на команду українців, а не групу футболістів. Буває, що на трибунах збереться якась банда, яка протягом всієї зустрічі, кричати образливі гасла в нашу адресу. Втім, самі гравці іноді ведуть себе так само. Це трохи засмучує, але ми не маємо на це впливу. Ми намагаємося відповідати голами на футбольному полі, – розповідає Максим Сябро.

Щось більше, ніж матч

«Динамо»Вроцлав домашні матчі грає на стадіоні "Oławka" на Низьких Луках.

Команда виступає в найнижчійлізі в країні, тобто в класі C.

Дебютний сезон завершив на третій позиції, а дляпідвищення не вистачило їйлише трьох очок. У нинішніх змаганнях вже не має собі рівних. Після восьми матчів є лідером таблиці, має повний комплект перемогта 39 забитих і всього дев'ять пропущених голів. Але для вроцлавських українців "Динамо" - це більше, ніж просто футбол.

У «Динамо» Вроцлав гра від початку.

– На початку ми приходили на тренування, а після фінального свистка роз’їжджалися кожен в свою сторону. Сьогодні панує зовсім інша атмосфера. Дуже з собою зжилися, ми проводимо багато часу разом, ми допомагаємо один одному. Це фантастично, щоб мати за кордоном стільки співвітчизників, – каже Сергій.

– Ми – одна велика сім'я, яка опинилася в чужій країні завдяки футболу – додають його колеги.

 

Джерело: Antecki D. Ukraińcy założyli klub piłkarski Dynamo Wrocław. I grają w naszej lidze // Gazeta Wyborcza. – 09 lutego 2017

Завантажити файл

Коментарі

comments powered by Disqus
повернутися до списку